Яке найбільш яскраве місце Львова? Його площа, всипана айстрами бабусь-торговиць? Чи вулиці, залиті теплим світлом та миготінням оксамитових штор на вікнах старих квартир?
А що, як весь Львів — це яскравість? Спалахи джазу, тремтіння автомобілю, який їде бруківкою, та відлуння співів із церков. Вони перемежаються з динамічним шкварчанням улюблених із дитинства страв та звуками нової кавомашини. Заливиста ґвара переривається дзвінком трамваю та змінюється шумом ресторану.
Львів благородний і може бути суворим, але водночас він ніжний і сучасний. Він зберігає пам’ять поколінь та дивиться в майбутнє із впевненістю та готовністю. Він — перелив настроїв та змін, якому вдається віднайти гармонію.
І в цьому його незбагненна загадка.