Які в тебе спогади про Крим? Вітер у вухах, поки підіймаєшся горою? Чи, може, спів птахів, який наповнює кімнату крізь відчинене дерев’яне вікно? Може, дзвінка радість на фоні шуму прибою?

А якого він кольору? Відразу згадуються відблиски моря, сонце, що пірнає в нього на заході, та мушля, яку знаходиш на узбережжі. У ній перламутр та ніжні переливи: від лавандово-фіалкового до м’яко-рожевого та зеленувато-мятного. Дві її половини тримаються в найвужчому місці. Вона здається неймовірно крихкою, але ані шторм, ані час, ані чиїсь кроки не здатні її зламати.

Контраст потужної символічності та візуальної тендітності арт-об’єкту — це відображення особистості півострова.