Кажуть, ти став киянином, коли заходиш у правильний вагон метро, щоб потім зручно вийти чи перейти на іншу гілку. Але це не точно.
Необхідно мати спогади про настрої цього міста. Про шум машин на Хрещатику та тишу Кирилівської церкви. Про гул оплесків на стадіоні та глухі удари м’яча, коли старші вперше покликали грати. Про різнобарвні розмови на Бесарабці та одноголосні думки на Майдані. Треба мати спогади про сутність міста.
Київ — це сплетіння історії та інновацій. Він увібрав у себе кольори будівель, парків та емоцій. Він — спектр усього, що можна побачити та відчути.
Київ — це білий аркуш, з якого життя може початися наново.