Наврядчи можна математично прорахувати, коли одеський кіт замурчить. Але достеменно відомо, що їх можна зустріти на вулицях міста. А ще — стукіт підборів по сірій бруківці, сміх, звук рибної луски, коли та відлітає під вправними руками, і щиру гостинність.

Ви не залишитеся голодними, сумними або самотніми в Одесі. Поки йтимете додому з Привозу, побачите вуличних музикантів, розмовлятимете із перехожими так, ніби все життя їх знаєте, а потім пі.дсмажите свіжих бичків на пательні. В інший день — будете дивитися, як Воронцовський маяк вказує кораблям дорогу, і самі повернетеся в рідний двір, де живуть не просто сусіди, а близькі люди.

В Одесі жоден день не схожий на інший. Усе тому, що вона непостійна, як море. Змінює настрій, колір та звуки. Але одне залишається вічним — любов одеситів до своєї Мами.